дубовская міжособистісні стосунки у дошкільному віці

 Ряд указів свідчать, що у Києво-Печерській Лаврі у ХІ столітті існував притулок для розумово відсталих. Розумово відсталі сироти були охоплені ореолом святості й таємничості, до них ставилися дуже поблажливо. Проте ставлення до юродивих, розумово відсталих, які в подальшому, коли  Україна у ХVІІ столітті за часів гетьмана Б. Хмельницького увійшла до складу Російської імперії, змінилося. Сироти почали поневірятися шляхами імперії, причиняли населенню багато зла, оскільки були голодні та не мали засобів на існування.  У Російській імперії не було належного догляду за сиротами, тому бездоглядність, яка панувала там, поширилася згодом й в Україні. Бездоглядних сиріт, юродивих, калік звинувачували у крадіжках, підпалах, інших злочинах. Стало зрозумілим, що поблажливе, сентиментальне ставлення до них таїло певну небезпеку. Виникла суспільна необхідність в ізоляції розумово відсталих сиріт. У 1682 році було видано указ, який забороняв бідним, убогим та юродивим бродити вулицями міст і сіл та шляхами. Він зобов’язував відкривати для них шпиталі та богодільні. Отже, в Російській імперії, у тому числі й в Україні, поряд з притулками, що були при монастирях, почали відкриватися перші заклади суспільного нагляду – богодільні. Але їх було мало  й робота їхня була  неефективною. Петром І було звернуто увагу на те, що нагляд за сиротами в монастирях і богодільнях відк

       Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, то самі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступитесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його…”

       У Київській Русі першими почали опікуватися юродивими та розумово відсталими, у тому числі й сиротами, церква і частково монастирі. Так, князь Володимир видав ряд указів про створення притулків при монастирях для сірих та убогих. Князь Володимир Мономах у повчально-бібліографічному творі  “Поучення” (1117 рік), звертаючись до власних дітей і до молоді взагалі, сформулював основні засади людської, народної  моралі: “… Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас… 

       У VІІ – ІХ століттях до нашої ери на території нинішньої Греції існувала рабовласницька держава Спарта, в якій культивувалися традиції жорстокого, бездумного виховання підлітків. Своїх дітей-калік, інвалідів і дітей-сиріт спартанці знищували. Знищували і старих. Особистість подавлялася, прояви батьківської любові переслідувалися. Спарта була тюрмою без тинів, в’язні якої були полишені природних людських прав. Ця людиноненависницька  система проіснувала відносно недовго. Спарта, на відміну від інших держав Старого світу, не залишила мистецтва. Лише поняття “спартанське виховання” залишилося, і то в дещо іншому смислі, ніж у Спарті. Тепер говорять про спартанське виховання, маючи на увазі виховання, у якому переважають фізичні вправи, суровий аскетизм. Але там, де придушується свобода, де накладено табу навіть на батьківську любов – ніякого значного духовного життя бути не може. 

Еволюція становлення системи утримання дітей-сиріт.

І ДІТЬМИ, ПОЗБАВЛЕНИМИ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

З ДІТЬМИ-СИРОТАМИ

РОЗДІЛ ІІ. РЕАБІЛІТАЦІЙНА ТА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА

Без названия - РОЗД¶Л ¶¶